^ →* →

Талалаївська ЗОШ І-ІІІ ступенів
Михно С.В. 23.11.2017

У сучасному світі й суспільстві бути патріотом абсолютно не модно і навіть незвично. У деяких випадках люди, які відчувають любов і повагу до сучасної країни, навіть намагаються приховати це, щоб не бути осміяними. Це досить сумно і неприємно, але зрозуміти це можна. Пов’язана така неприємна ситуація з тим, що в сучасному світі цінність країни відійшла далеко з першого плану, на перший план сьогодні вийшла людина, цінність її життя, здоров’я, добробуту . Любов до Батьківщини не вітається, люди в основному чекають від країни забезпечення їхнього життя за свої податки .
Але, перш за все, варто сказати, що нерідко люди просто плутають державу і країну. Держава – це здебільшого влада. Не любити нинішню владу, або взагалі яку-небудь, далеко не означає не любити свою країну. А патріотизм – це саме любов до країни – до її природи, до співвітчизників, до архітектури й місцевості рідного краю. Хіба соромно любити все це і спокійно визнавати таку любов? Я думаю, що це зовсім не соромно, не складно визнається і досить справедливо.
Як і любов до чого-небудь або будь-кого іншого, любов до країни накладає на людину відповідальність. Щоб любити країну відповідально, щоб бути відповідальним патріотом, необхідно робити певні дії. Як мені здається, патріотичне ставлення і любов до країни означає терпимість. Далеко не завжди країна виправдовує вимоги людини до неї. Іноді людина не задоволена своєю країною, але вона повинна залишатися сильною. Найголовніше – не виїжджати за кордон. Важливо набратися терпіння і, безумовно, починати покращувати країну з себе самого. Якщо кожен українець почне з себе, намагатиметься зробити Україну кращим місцем для життя і подасть усім приклад, я впевнена, що у нього вийде, і він переконається в тому, що його старання ніколи не були марними. Також дуже важливо розуміти, що любити Україну і бути патріотом – це любити кожну окрему людину в цій країні. Не можна ділити українців на категорії і сорти, не можна ставитися до когось краще, а до когось гірше. Всі тут рівні і однаково заслуговують на повагу, любов і терпимість.
Бути патріотом сьогодні досить непросто. Більшість людей вважають патріотизм не потрібним і безглуздим, інші лише показують любов до батьківщини, а насправді зовсім її не люблять. На цьому фоні в сучасному світі патріотизм щирий і діяльний – досить складний для виконання. Але мені хочеться вірити, що патріотів України ставатиме все більше і більше.
Лише сильним дано право на безсмертя
У час, коли Україна виборює свою волю й незалежність, свою цілісність і єдність, чернігівці не стоять осторонь. Вони відстоювали демократичне майбутнє нашої держави на Майдані, разом з побратимами з інших регіонів здобували право українців на вільне життя у європейській спільноті.
З перших днів проведення антитерористичної операції тисячі наших мужніх земляків відстоюють свободу власної держави. Вони гідно несуть службу у лавах Збройних Сил та Національної гвардії України, у прикордонних військах, батальйоні спецпризначення «Чернігів», добровольчих формуваннях. Нам є ким пишатися. Та, на жаль, і є за ким сумувати.
Два кращих сини Талалаївщини не повернулися з поля бою неоголошеної війни на сході України.
Ця сторінка — краплина у морі всенародної шани і пам’яті.
Ми бережемо спогади про кожного з героїв. І низько схиляємось перед величчю їх подвигу.
Вічна їм слава! Герої не вмирають!
Бахмач Володимир Степанович.
3 вересня 2014 року призваний до лав Збройних Сил України.
Рядовий військової частини ПП 2278 (13-й мотопіхотний батальйон).
Загинув 17 лютого 2015 року при виході українських підрозділів з міста Дебальцеве. Приблизно в 3-х кілометрах від села Луганське Артемівського району Донецької області В. Бахмач та 2-є його товаришів підірвалися на міні.
Похований у селі Понори Талалаївського району Чернігівської області.
Кунденко Володимир Іванович. Призваний 22 березня 2014 року до лав Збройних Сил України. Сержант військової частини А 1815 (селище Гончарівське Чернігівського району).
Загинув 4 жовтня 2014 року у ході боїв за аеропорт міста Донецька.
Похований у селі Харкове Талалаївського району Чернігівської області.
Указом Президента України № 270 від 15 травня 2015 року «за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).

22 листопада 2017 року, відбулася поїздка в рідні краї ГЕРОЇВ Талалаївщини: Володимира Бахмача та Володимира Кунденка. Ми побували в селі Понори, де народився та зростав Володимир Бахмач, відвідали школу, в якій він навчався, поспілкувалися з його рідними, знайомими та односельцями. Кожен, з ким ми говорили, згадує про Володимира як про надзвичайно добру людину, яка була готова завжди допомогти та підтримати, не сподіваючись на подяку .
Також ми відвідали село Красний Колядин, де з’явився на світ та провів значну частину свого життя Володимир Кунденко. Ми побували в школі, де здобував знання Герой України, зустрілися з його близькими людьми, які розповіли нам про життя Володимира, про його характер та вдачу: Володимир Кунденко був дуже гарною людиною, мав щире серце та милосердну душу.
І Володимир Бахмач, і Володимир Кунденко були справжніми патріотами своєї країни. Вони не виголошували гучних промов, а доводили свою любов до України справами. Захищали її до останнього та пожертвували заради її незалежності та суверенності своїм життям. Вони назавжди залишаться Справжніми Героями, увійдуть в історію нашої держави та вічно будуть жити у наших серцях.
(Ірина Бондаренко. учениця 11 класу)

comments powered by HyperComments

Талалаївська ЗОШ І-ІІІ ступенів

Наша адреса: 17200, Чернігівська обл., Талалаївський район,
смт. Талалаївка, Радянська, 38, тел.: 2-12-76, 2-10-38